Народна самооборона

Українець без зброї – в козацькі часи це був нонсенс. Військовим ставав чи не кожен у тому своєрідному «Дикому Сході», у прикордонні. На гербі Війська Запорозького зображено козака з мушкетом. Герб Київського магістрату в 1500-х роках – не християнський святий і не світський цеховий ремісничий знак. На тій печатці намальована рука з арбалетом. Арбалет – зброя саме міщан, яким доводилося постійно жити поряд із небезпекою. Готовність до повсякчасної війни – це була життєва необхідність і навіть конституція тогочасних українців. Ось як декларує їхні права тодішній гарант свобод Речі Посполитої – польський король (дослівна цитата з тексту козацького літописця Самійла Величка): «А єсли би поляки не слухали нашего королевського заказу і не повстягнулися от чинення малоросіянам кривд і прикростей, то яко воєнніє єсьте люде, так, маючи шаблю при боку своєму і в руках самопал, можете своїх древніх вольностей тим оружієм у поляков доходити». Тобто – захищайте свої права самі власною зброєю.

Можливо, саме в цьому праві на повсякчасну самооборону і криється нехіть українців до розбудови власної держави з чиновницьким апаратом. Навіщо держава з її інструментами насильства, якщо ти сам себе захищаєш? Це наше чи то прокляття, чи то унікальна місія – у нас вистачає гарних воїнів і полководців, але мало державних діячів. І знову ж таки – окремі вдалі спроби створити свою державу пов’язані саме з військовими: гетьманат Хмельницького, підпільний державний лад бандерівців, ЗУНР тощо.

http://www.ut.net.ua/art/167/0/1135/